дрібка
ДРІБКА, и, ж . 1. Невелика частина, мала кількість чого-небудь, Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (Фр., VII, 1951, 360).
2. Те саме, що грудочка. Виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи з дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам (Рильський, І, 1956, 422); Коли хурщики виймали їсти свіжу булку з ковбасою - Майдан мав для того чорний хліб і дрібку цукру (Кач., II, 1958, 8).
@ До дрібки, діал. - повністю, цілком, дощенту, геть-чисто. Коли старий будинок звалиться.. до дрібки, коли руїни згорять і спопеліють, то й новий будинок поставити не тяжко (Фр., V, 1951, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрібка | дрібки |
Родовий | дрібки | дрібок |
Давальний | дрібці | дрібкам |
Знахідний | дрібку | дрібки |
Орудний | дрібкою | дрібками |
Місцевий | на/у дрібці | на/у дрібках |
Кличний | дрібко | дрібки |
дрібок
ДРІБОК, бка, ч. Те саме, що дрібка 2. Стіл був застелений білою скатертею, а на столі лежав хліб з дрібком солі зверху (Н.-Лев., II, 1956, 224); В цей день мати застилала стола новою скатертиною, клала посеред столу хлібину із дрібком солі, сама ходила якась помолоділа, всім задоволена (Збан., Єдина, 1959, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрібок | дрібки |
Родовий | дрібка | дрібків |
Давальний | дрібкові, дрібку | дрібкам |
Знахідний | дрібок | дрібки |
Орудний | дрібком | дрібками |
Місцевий | на/у дрібку | на/у дрібках |
Кличний | дрібку | дрібки |