екзальтований
ЕКЗАЛЬТОВАНИЙ, а, е, книжн. 1. Який перебуває в стані екзальтації. Новоприбулий дивився.. переляканим поглядом на екзальтованого широкоплечого матроса з добрим обвітреним вилицюватим лицем (Трип., Дорога.., 1944, 73); // Який виражає екзальтацію. Екзальтовані обличчя.
2. Пройнятий екзальтацією, викликаний нею. Тяжкі, екзальтовані звинувачення на свою адресу і роздумування про право на щастя вразили мене (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 210).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | екзальтований | екзальтована | екзальтоване | екзальтовані |
Родовий | екзальтованого | екзальтованої | екзальтованого | екзальтованих |
Давальний | екзальтованому | екзальтованій | екзальтованому | екзальтованим |
Знахідний | екзальтований, екзальтованого | екзальтовану | екзальтоване | екзальтовані, екзальтованих |
Орудний | екзальтованим | екзальтованою | екзальтованим | екзальтованими |
Місцевий | на/у екзальтованому, екзальтованім | на/у екзальтованій | на/у екзальтованому, екзальтованім | на/у екзальтованих |