емалювальниця
ЕМАЛЮВАЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до емалювальник. Праця емалювальниць надзвичайно копітка (Веч. Київ, 25.ІІІ 1958, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емалювальниця | емалювальниці |
Родовий | емалювальниці | емалювальниць |
Давальний | емалювальниці | емалювальницям |
Знахідний | емалювальницю | емалювальниць |
Орудний | емалювальницею | емалювальницями |
Місцевий | на/у емалювальниці | на/у емалювальницях |
Кличний | емалювальнице | емалювальниці |