емпорій
ЕМПОРІЙ, -ю, ч., іст. 1. Короткочасна торгова стоянка, що її організовували купці на території іншої країни. 2. Селище навколо торгової гавані, частина давньогрецького міста, що розташована за його стінами; пізніше – великий ринок і місце складів. 3. Нейтральне місце зі складськими спорудами для торгівлі й обміну товарами між общинами, ділянки якого належали і підпорядковувались різним давньогрецьким полісам.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емпорій | емпорії |
Родовий | емпорію | емпоріїв |
Давальний | емпорієві, емпорію | емпоріям |
Знахідний | емпорій | емпорії |
Орудний | емпорієм | емпоріями |
Місцевий | на/у емпорії | на/у емпоріях |
Кличний | емпорію | емпорії |