емфітевзис
ЕМФІТЕВЗИС, -у, ч. 1. У римському праві – спадкове довготривале право користування чужою землею. 2. Довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення, за що власник ділянки вносить орендну плату власникові і платить державні податки; враховується ріелтерами при оформленні біржових угод по купівлі-продажу земельних ділянок; суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта); стороною відносин емфітевзису не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емфітевзис | емфітевзиси |
Родовий | емфітевзису | емфітевзисів |
Давальний | емфітевзисові, емфітевзису | емфітевзисам |
Знахідний | емфітевзис | емфітевзиси |
Орудний | емфітевзисом | емфітевзисами |
Місцевий | на/у емфітевзисі | на/у емфітевзисах |
Кличний | емфітевзисе | емфітевзиси |