емір
ЕМІР, а, ч. Титул феодальних правителів у деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що має цей титул. Царські війська розбили [в 1868 р.] військо еміра і захопили Самарканд (Іст. СРСР, II, 1957, 238); Третього дня вони доплили до чужого царства, де вже царював арабський емір (Н.-Лев., IV, 1956, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емір | еміри |
Родовий | еміра | емірів |
Давальний | емірові, еміру | емірам |
Знахідний | еміра | емірів |
Орудний | еміром | емірами |
Місцевий | на/у емірі, емірові | на/у емірах |
Кличний | еміре | еміри |