епоха
ЕПОХА, и, ж. 1. Великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. Епоха тому й називається епохою, що вона обіймав суму різноманітних явищ і воєн, як типових так і нетипових, як великих, так і малих, як властивих передовим, так і властивих відсталим країнам (Ленін, 23, 1950, 24); Лютнева революція означала крутий перелом в історії нашої країни.. Вона була першою переможною народною революцією епохи імперіалізму (Ком. Укр., 2, 1967, 34); // Період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті. Півріччя, пережите з часу Брестського миру, було епохою вагань проти нас (Ленін, 28, 1954, 191); - Однак я поспішала. Десять років не бачилася з родиною - ціла епоха (Кач., II, 1958, 44); // Момент, зв'язаний з якою-небудь подією, із зламом у розвитку чогось; вихідний пункт нового періоду. Соціалістичний реалізм був епохою відкриття нових можливостей художньої форми (Рад. літ-во, 1, 1958, 13).
2. геол. Час, що відповідає певному етапові розвитку Землі.
3. астр. Час, на який подано певні відомості про небесні світила.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епоха | епохи |
Родовий | епохи | епох |
Давальний | епосі | епохам |
Знахідний | епоху | епохи |
Орудний | епохою | епохами |
Місцевий | на/у епосі | на/у епохах |
Кличний | епохо | епохи |