епохе
ЕПОХЕ, невідм., ч., філос. В античному скептицизмі – прийом утримання від судження про істинність чи неістинність філософських систем, з якими стикався скептик, з метою збереження неупередженості та спокою; здійснюючи епохе, суб'єкт виключає з поля зору всі накопичені історією наукового і ненаукового мислення думки, судження, оцінки предмета і прагне з позиції «чистого спостерігача» зробити доступною сутність цього предмета.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епохе | епохе |
Родовий | епохе | епохе |
Давальний | епохе | епохе |
Знахідний | епохе | епохе |
Орудний | епохе | епохе |
Місцевий | на/у епохе | на/у епохе |
Кличний | епохе | епохе |