епічний
ЕПІЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до епос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос. Епічними творами (або епосом) називаються такі, які змальовують життя в розповіді про людей, про події, в яких вони беруть участь, про їх вчинки, переживання, про взаємовідносини між людьми (Укр. літ., 8, 1957, 98); // Власт., характерний для епосу. Найбільш вражає в його [Ф. Г. Кричевського] творчості героїчна піднесеність образів, епічна широта, монументальність, великий драматизм (Вітч., 2, 1961, 171); Епічна форма; Епічний розмір; Епічний образ; // Власт. творцеві епосу. Уже з перших поезій [М.] Бажан визначається як поет епічного складу (Укр. літ., 10, 1957, 118).
2. Спокійний, розважливий, безпристрасний. Лірична за внутрішньою суттю, його розповідь є зовні епічною (Від давнини.., І, 1960, 380); А спереду.. бубонить і бубонить епічний голос... (Вас., Незібр. тв., 1941, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | епічний | епічна | епічне | епічні |
Родовий | епічного | епічної | епічного | епічних |
Давальний | епічному | епічній | епічному | епічним |
Знахідний | епічний, епічного | епічну | епічне | епічні, епічних |
Орудний | епічним | епічною | епічним | епічними |
Місцевий | на/у епічному, епічнім | на/у епічній | на/у епічному, епічнім | на/у епічних |