естакада
ЕСТАКАДА, и, ж. Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці, для завантаження та вивантаження чого-небудь і т. ін. Понад вулицями і нижчими будинками побудовані естакади, по яких мчать раз у раз поїзди (Л. Укр., V, 1956, 253); Покружлявши по гавані, вона [канонерка] об'якорилася, не пришвартовуючись до естакади (Ю. Янов., II, 1958, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | естакада | естакади |
Родовий | естакади | естакад |
Давальний | естакаді | естакадам |
Знахідний | естакаду | естакади |
Орудний | естакадою | естакадами |
Місцевий | на/у естакаді | на/у естакадах |
Кличний | естакадо | естакади |