ефора
ЕФОРА, -и, ж. Колегія з п'яти вищих посадових осіб у Спарті (Стародавня Греція), якій фактично належало керівництво державою; ефори скликали герусію і апеллу, головували в них, завідували державною скарбницею, оголошували набір до війська, призначали воєначальників, керували судочинством, спостерігали за діями царів та посадових осіб, за поведінкою громадян, за життям залежного населення – періеків та ілотів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ефора | ефори |
Родовий | ефори | ефор |
Давальний | ефорі | ефорам |
Знахідний | ефору | ефори |
Орудний | ефорою | ефорами |
Місцевий | на/у ефорі | на/у ефорах |
Кличний | ефоро | ефори |
ефор
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ефор | ефори |
Родовий | ефора | ефорів |
Давальний | ефорові, ефору | ефорам |
Знахідний | ефора | ефорів |
Орудний | ефором | ефорами |
Місцевий | на/у ефорі, ефорові | на/у ефорах |
Кличний | ефоре | ефори |