жалюгідний
ЖАЛЮГІДНИЙ, а, е. 1. Який викликає жаль (див. жаль1 2). Яку жалюгідну фігуру являв я собою тоді, - блідий від головного болю, із зігнутою спиною, з ослаблими ногами, що відмовлялися служити (Моє життя в мист., 1955, 102); У нього був стомлений і жалюгідний вигляд (Дмит., Розлука, 1957, 74).
2. Який має непривабливий, убогий зовнішній вигляд; злиденний, нужденний. Люди з тачками, які продавали жалюгідне дрантя, складають свій крам (Ю. Янов., II, 1958, 184); На сусідній вулиці горіла жалюгідна халупка (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 350); // Дуже малий, незначний; мізерний. Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Довж., І, 1958, 35).
3. Гідний осудження, зневажання, ганьби; нікчемний, мерзенний. Жалюгідні дурники! Вони [фашистські звірі] не розуміють того, що синів твоїх [Україно] не можна перестріляти (Мал., II, 1956, 35); Та жалюгідні душі ті понурі, Яких в негоду острах обгортав! (Перв., II, 1958, 204); [Ольга:] Як ти брешеш.. Який ти боягуз, жалюгідний, нікчемний... (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 54); // Позбавлений внутрішньої значущості, змістовності. Буржуазія - ліберальна і контрреволюційна, Звідси її до смішного безсилий і жалюгідний реформізм (Ленін, 19, 1950,133); У нього не було найменшого бажання вислухувати ці жалюгідні пояснення (Руд., Вітер.., 1958, 283).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жалюгідний | жалюгідна | жалюгідне | жалюгідні |
Родовий | жалюгідного | жалюгідної | жалюгідного | жалюгідних |
Давальний | жалюгідному | жалюгідній | жалюгідному | жалюгідним |
Знахідний | жалюгідний, жалюгідного | жалюгідну | жалюгідне | жалюгідні, жалюгідних |
Орудний | жалюгідним | жалюгідною | жалюгідним | жалюгідними |
Місцевий | на/у жалюгідному, жалюгіднім | на/у жалюгідній | на/у жалюгідному, жалюгіднім | на/у жалюгідних |