жлукто
ЖЛУКТО, а, с. Посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золять білизну, полотно. Вона вибрала сорочки з жлукта, пішла на ставок прать (Н.-Лев., II, 1956, 288); Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта (Кучер, Дорога.., 1958, 170); * У порівн. Круглий, як жлукто, Роман Маркевич, хоч і запопадливий до питва, проте щасливої вдачі - він ніколи не впивається (Горд., І, 1959, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жлукто | жлукта |
Родовий | жлукта | жлукт |
Давальний | жлукту | жлуктам |
Знахідний | жлукто | жлукта |
Орудний | жлуктом | жлуктами |
Місцевий | на/у жлукті | на/у жлуктах |
Кличний | жлукто | жлукта |