забавка
ЗАБАВКА, и, ж. 1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка. - Маю я теж іграшок і забавок багацько... коники славні маю... (Вовчок, І, 1955, 385); Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Донч., VI, 1957, 489).
2. Те саме, що забава 1, 2. Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Барв., Опов.., 1902, 11); Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 5); Полюбила й тітка мале внуча. Тихе та втішне, воно стало забавкою старій бабусі (Мирний, IV, 1955, 296).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | забавка | забавки |
Родовий | забавки | забавок |
Давальний | забавці | забавкам |
Знахідний | забавку | забавки |
Орудний | забавкою | забавками |
Місцевий | на/у забавці | на/у забавках |
Кличний | забавко | забавки |