заблискати
ЗАБЛИСКАТИ, аю, аєш, док. Почати блискати (у 1, 2 знач.). В її душі неначе схопилась буря, неначе над вербами загримів грім, заблискала блискавка (Н.-Лев., II, 1956, 61); І заблискали наші шаблі (Воронько, Драгі.., 1959, 116); Гостя заблискала своїми здоровенними зубами на випнутих щелепах (Хижняк, Килимок, 1961, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заблискаю | заблискаємо |
2 особа | заблискаєш | заблискаєте |
3 особа | заблискає | заблискають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заблискав | заблискали |
Жіночий рід | заблискала | |
Середній рід | заблискало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заблискаймо | |
2 особа | заблискай | заблискайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заблискавши |