завдаток
ЗАВДАТОК, тку, ч. Наперед видана частина тієї грошової суми, яка має бути виплачена за що-небудь, щоб забезпечити виконання умови. Панок затявся, що не продасть землі нікому, опріч Семена, бо Семен умовився та дав завдаток (Коцюб., І, 1955, 106); - Оце вам, Мокрино, аж п'ятдесят рубликів завдатку! - кладе Оксен перед жінкою пом'яті кредитки. - А решту віддам, як підпишемо купчу! (Дім., І будуть люди, 1964, 118); * Образно. Вліпили з сотеньку київ Рябку в завдаток (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завдаток | завдатки |
Родовий | завдатку | завдатків |
Давальний | завдаткові, завдатку | завдаткам |
Знахідний | завдаток | завдатки |
Орудний | завдатком | завдатками |
Місцевий | на/у завдатку | на/у завдатках |
Кличний | завдатку | завдатки |