завищати
ЗАВИЩАТИ, щу, щиш, док. 1. Почати вищати. Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! Поросята собі як не завищать..! (Фр., IV, 1950, 87); Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248).
2. Видати звук з виском, викриком. - Через твою жінку.. та я буду на старість таке лихо терпіти! - крикнула, аж завищала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 299).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завищу | завищимо |
2 особа | завищиш | завищите |
3 особа | завищить | завищать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завищав | завищали |
Жіночий рід | завищала | |
Середній рід | завищало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завищімо | |
2 особа | завищи | завищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | завищавши |