завойовник
ЗАВОЙОВНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; протилежне визволитель. Люди над Руським морем охоче приймали в себе греків, коли вони приїжджали як гості, але брали в руки зброю й нещадно били, коли бачили в них завойовників (Скл., Святослав, 1959, 130); - Ми йдемо не як завойовники, а як визволителі наших українських і білоруських братів (Рильський, III, 1956, 43).
2. перен., чого. Той, хто проникає в таємниці чого-небудь, розвідує, підкоряє що-небудь невідоме, неосвоєне. Серед них [зірок] до далеких планет... мчать все нові й нові кораблі синів Землі - сміливих завойовників космосу (Наука.., 7, 1961, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завойовник | завойовники |
Родовий | завойовника | завойовників |
Давальний | завойовникові, завойовнику | завойовникам |
Знахідний | завойовника | завойовників |
Орудний | завойовником | завойовниками |
Місцевий | на/у завойовнику, завойовникові | на/у завойовниках |
Кличний | завойовнику | завойовники |