заволочувати
ЗАВОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. Волочінням розпушувати що-небудь, закривати землею посіяне насіння, обробляти весняні сходи посівів і т. ін. Морський пісок на стежках збився грудками, його не заволочували граблями (Кучер, Чорноморці, 1956, 242); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206); Заволочивши пшеницю, Галя із подругами.. висівали під культиватор перегній, послід, попіл (Горд., Цвіти.., 1951, 18).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заволочую | заволочуємо |
2 особа | заволочуєш | заволочуєте |
3 особа | заволочує | заволочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заволочуватиму | заволочуватимемо |
2 особа | заволочуватимеш | заволочуватимете |
3 особа | заволочуватиме | заволочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заволочував | заволочували |
Жіночий рід | заволочувала | |
Середній рід | заволочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заволочуймо | |
2 особа | заволочуй | заволочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заволочуючи | |
Минулий час | заволочувавши |