завчати
ЗАВЧАТИ, аю, аєш і рідше ЗАУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЧИТИ, чу, чиш і рідше ЗАУЧИТИ, учу, учиш, док., перех. 1. Старанно запам'ятовуючи, добре, міцно засвоювати. Десятки віршів, а то й цілі поеми завчав [Максим] напам'ять (Коз., Блискавка, 1962, 70); Молодь напам'ять заучувала Шевченкові вірші, які, крім друку, розходились численними рукописами (Вітч., 3, 1963, 152); На прощання спитала [Слава] його адресу, повторила кілька разів, - завчила (Головко, II, 1957, 407).
2. розм., рідко. Привчати себе до чого-небудь, виробляти певний навик. Стрілка показувала пів на шосту, час, коли вже він завчив себе вставати (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завчаю | завчаємо |
2 особа | завчаєш | завчаєте |
3 особа | завчає | завчають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завчатиму | завчатимемо |
2 особа | завчатимеш | завчатимете |
3 особа | завчатиме | завчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завчав | завчали |
Жіночий рід | завчала | |
Середній рід | завчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завчаймо | |
2 особа | завчай | завчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завчаючи | |
Минулий час | завчавши |