загаданий
ЗАГАДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до загадати 2-4. У хатнім присмерку сидять старі [Андрій з Малайкою], немов рішають загадане Гудзем завдання: - чи прийде коза до воза? (Коцюб., II, 1955, 32); // загадано, безос. присудк. сл. Сьогодні ввечері він скаже їй про своє кохання. Так було загадано вже дуже давно (Собко, Біле полум'я, 1952, 191).
2. у знач. прикм., розм. Який задумався над чим-небудь; замислений. Ходить він задуманий та загаданий; більше мовчить (Мирний, IV, 1955, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загаданий | загадана | загадане | загадані |
Родовий | загаданого | загаданої | загаданого | загаданих |
Давальний | загаданому | загаданій | загаданому | загаданим |
Знахідний | загаданий, загаданого | загадану | загадане | загадані, загаданих |
Орудний | загаданим | загаданою | загаданим | загаданими |
Місцевий | на/у загаданому, загаданім | на/у загаданій | на/у загаданому, загаданім | на/у загаданих |