загадування
ЗАГАДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. загадувати. Пізніше корила [Любов Прохорівна] себе за ці рецидиви старих залишків віри у сни, в загадування на щастя (Ле, Міжгір'я, 1953, 399); Валують собаки, скрізь по селу чути владне, горлате загадування: - На роботу! На роботу! Занесло залізницю! (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 48).
2. Завдання, наказ, розпорядження. Ходить [Уляна] на роботу без загадування (Кучер, Прощай.., 1957, 466).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загадування | загадування |
Родовий | загадування | загадувань |
Давальний | загадуванню | загадуванням |
Знахідний | загадування | загадування |
Орудний | загадуванням | загадуваннями |
Місцевий | на/у загадуванні | на/у загадуваннях |
Кличний | загадування | загадування |