загасаючий
ЗАГАСАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до загасати1 . Вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища (Тют., Вир, 1964, 16); До міста ми входили на світанку. Ще виблискував загасаючий серп місяця (Ле, Мої листи, 1945, 41): Пісня обірвалась, а Іван, підвівшись на лікті, ще довго прислухається до загасаючого її відгомону (Кол., Терен.., 1959, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загасаючий | загасаюча | загасаюче | загасаючі |
Родовий | загасаючого | загасаючої | загасаючого | загасаючих |
Давальний | загасаючому | загасаючій | загасаючому | загасаючим |
Знахідний | загасаючий, загасаючого | загасаючу | загасаюче | загасаючі, загасаючих |
Орудний | загасаючим | загасаючою | загасаючим | загасаючими |
Місцевий | на/у загасаючому, загасаючім | на/у загасаючій | на/у загасаючому, загасаючім | на/у загасаючих |