загинулий
ЗАГИНУЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до загинути. Що ж можна говорити про того загинулого в війні Нестеренкового сина, з яким так нещасливо пов'язала її доля (Ле, В снопі.., 1960, 56): На лузі бігали рицарські коні без вершників. Металися й коні загинулих дружинників (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 448).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загинулий | загинула | загинуле | загинулі |
Родовий | загинулого | загинулої | загинулого | загинулих |
Давальний | загинулому | загинулій | загинулому | загинулим |
Знахідний | загинулий, загинулого | загинулу | загинуле | загинулі, загинулих |
Орудний | загинулим | загинулою | загинулим | загинулими |
Місцевий | на/у загинулому, загинулім | на/у загинулій | на/у загинулому, загинулім | на/у загинулих |