загирити
ЗАГИРИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Розтратити. - У нас, замість люду, є тільки ратники і челядь. їх сили вистачить на те, щоб загирити все, що ще залишилося з золотої давнини, але нема сили збудувати щось нове (Оп., Іду.., 1958, 649); // Закинути, загубити. Панотець наробив крику, що.. загирили йому одно важне письмо (Март., Тв., 1954, 233); // Занедбати. До праці теж був [Андрій] не останній: Чи до пили, чи до сокири, - Коли на себе взяв завдання, То вже він діла не загирив (Тарн., З дал. дороги, 1961, 312).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загирю | загиримо |
2 особа | загириш | загирите |
3 особа | загирить | загирять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загирив | загирили |
Жіночий рід | загирила | |
Середній рід | загирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загирімо | |
2 особа | загири | загиріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загиривши |