загладжувати
ЗАГЛАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГЛАДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Робити гладким, вирівнювати, розправляти що-небудь нерівне, кошлате, зім'яте і т. ін. Бере [Катерина] в Семків дерев'яну борону і, зігнувшися, тягне її, загладжує засіяне поле (Чорн., Визвол. земля, 1950, 175); - Наш, вітчизняний, - визначив Хаєцький, як циган обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро. - Густий, карапуз! (Гончар, III, 1959, 88).
@ Загладжувати (загладити) гострі кути див. кут. 2. перен. Пом'якшувати враження від поганої поведінки, грубого вчинку і т. ін. Щоб загладити його гостре слово, сказала [мати]: - Свята молодість... Колись і ми такі були, свахо... (Кучер, Трудна любов. 1960, 299); «І нащо було!» картав уже Чумак себе, не знаючи, як би загладити свою безтактність.. Врешті надумав: - А знаєш, Павлушо, непогано. Їй-бо, хороша лірика (Головко, II, 1957, 477); Господи, що вона робить? На кого вона кричить?! ..Не знаючи, як загладити свій вибух, пошукала [Катерина] носову хустку і для чогось приклала її до рота (Вільде, Сестри.., 1958, 402).
Загладжувати (загладити) провину (вину) - пом'якшувати враження від власної провини. Він обов'язково допоможе Павликові. Цим він хоч трохи загладить свою важку провину перед товаришем (Донч., VI, 1957, 65).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загладжую | загладжуємо |
2 особа | загладжуєш | загладжуєте |
3 особа | загладжує | загладжують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загладжуватиму | загладжуватимемо |
2 особа | загладжуватимеш | загладжуватимете |
3 особа | загладжуватиме | загладжуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загладжував | загладжували |
Жіночий рід | загладжувала | |
Середній рід | загладжувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загладжуймо | |
2 особа | загладжуй | загладжуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | загладжуючи | |
Минулий час | загладжувавши |