заглиблений
ЗАГЛИБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заглибити. У зрошуваних умовах добрі наслідки дає садіння часнику в заглиблених грядках завширшки 120-125 см (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 232); * Образно. Коріння основних образів «Заповіту» заглиблене в українську народнопісенну творчість (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 4); // заглиблено, безос. присудк. сл. Старі.. окопи заглиблено до двох метрів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 62).
2. у знач. прикм. Який заглибився, поринув у що-небудь. Сидячи коло стола, заглиблений у якихось рахунках, він так був занятий, що не думав про двері (Фр., VII, 1951, 413); Мічурін, заглиблений у найскладніші спостереження, кілька днів підряд ніби не був присутнім у звичайній повсякденності (Довж., І, 1958, 435); Аркадій Павлович, заглиблений у свої думки, нічого не став пояснювати синові (Шиян, Баланда, 1957, 50).
Заглиблений у [самого] себе (в собі) - замислений, зосереджений на своїх думках. Орест ішов, заглиблений в самого себе (Досв., Вибр., 1959, 323); Марина, дарма, що гомін навколо неї, мовби не чує нічого. Заглиблена в собі (Головко, І, 1957, 455).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заглиблений | заглиблена | заглиблене | заглиблені |
Родовий | заглибленого | заглибленої | заглибленого | заглиблених |
Давальний | заглибленому | заглибленій | заглибленому | заглибленим |
Знахідний | заглиблений, заглибленого | заглиблену | заглиблене | заглиблені, заглиблених |
Орудний | заглибленим | заглибленою | заглибленим | заглибленими |
Місцевий | на/у заглибленому, заглибленім | на/у заглибленій | на/у заглибленому, заглибленім | на/у заглиблених |