загнічений
ЗАГНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до загнітити 1. Довгі листи загнічених пирогів з грибами стояли уже на столах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
2. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до загнітити 2. Хлопці [семінаристи] нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загнічений | загнічена | загнічене | загнічені |
Родовий | загніченого | загніченої | загніченого | загнічених |
Давальний | загніченому | загніченій | загніченому | загніченим |
Знахідний | загнічений, загніченого | загнічену | загнічене | загнічені, загнічених |
Орудний | загніченим | загніченою | загніченим | загніченими |
Місцевий | на/у загніченому, загніченім | на/у загніченій | на/у загніченому, загніченім | на/у загнічених |