задаремно
ЗАДАРЕМНО, розм. Присл. до задаремний. Виявилось, поспішав [Микола] задаремно: кімната була замкнена (Панч, Гарні хлопці, 1959, 18); - Болить? - спитав Черниш. - Ні, не болить, - відповів поранений. - Тільки крові шкода. Бач, скільки задаремно дзюрчить (Гончар, III, 1959, 43); // у знач, присудк. сл. - А щоб ні одного поганого чоловіка не було - то дурниця і бажати цього задаремно, бо, як то кажуть, нема лісу без вовка (Коцюб., І, 1955, 462).