задвірковий
ЗАДВІРКОВИЙ, а, е. Який виходить на задвірок (у 1 знач.). Балашова хата була мала й стара, вона розісунулась, випнула задвіркову стіну і ніби присіла на одпочинок, неначе стара баба (Н.-Лев., II, 1956, 318); Щоб не зустрітись з чоловіком, пішла [Катерина] в інші, задвіркові двері, котрі вели до саду (Мушк., Серце.., 1962, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задвірковий | задвіркова | задвіркове | задвіркові |
Родовий | задвіркового | задвіркової | задвіркового | задвіркових |
Давальний | задвірковому | задвірковій | задвірковому | задвірковим |
Знахідний | задвірковий, задвіркового | задвіркову | задвіркове | задвіркові, задвіркових |
Орудний | задвірковим | задвірковою | задвірковим | задвірковими |
Місцевий | на/у задвірковому, задвірковім | на/у задвірковій | на/у задвірковому, задвірковім | на/у задвіркових |