задерев'янілий
ЗАДЕРЕВ'ЯНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до задерев'яніти.
2. у знач. прикм. Який утратив чутливість, рухливість; отерплий. Сапун весь час сидів, втопивши очі в землю, лише зрідка переставляв задерев'янілі ноги (Ряб., Золототисячник, 1948, 117); Недоречний нервовий спазм стис горло старого жорстким і холодним кільцем. - Сину мій,.. що ти коїш над собою?! - болісно вимучувалося в його грудях, але не могло пробитися в словах крізь стиснуті і задерев'янілі губи (Вол., Місячне срібло, 1961, 8).
3. у знач. прикм., перен. Який завмер, застиг на місці. Юра стояв як пень - непорушний, задерев'янілий (Смолич, Дитинство, 1937, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задерев'янілий | задерев'яніла | задерев'яніле | задерев'янілі |
Родовий | задерев'янілого | задерев'янілої | задерев'янілого | задерев'янілих |
Давальний | задерев'янілому | задерев'янілій | задерев'янілому | задерев'янілим |
Знахідний | задерев'янілий, задерев'янілого | задерев'янілу | задерев'яніле | задерев'янілі, задерев'янілих |
Орудний | задерев'янілим | задерев'янілою | задерев'янілим | задерев'янілими |
Місцевий | на/у задерев'янілому, задерев'янілім | на/у задерев'янілій | на/у задерев'янілому, задерев'янілім | на/у задерев'янілих |