задрижати
ЗАДРИЖАТИ, жу, жиш, док. Почати дрижати; затремтіти. Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали (Котл., І, 1952, 87); Кінь зупинився, задрижав і захитався (Хотк., II, 1966, 139); // Задвигтіти, заколиватися (від гулу, струсу і т. ін.). Загримів чудовий оркестр, аж повітря задрижало (Н.-Лев., III, 1956, 134); Задрижали грубі стіни будинку, і могутній гук гарматного вистрілу потряс повітря (Фр., VI, 1951, 154); Сніжинка задрижала на верхній вії і одразу ж розтанула (Руд., Остання шабля, 1959, 53); // Зазву-чати, залунати уривчасто, нерівномірно (про голос, звук). - А ви теж білоруска? - поцікавилась вона, і голос її задрижав від несподіванки (Хижняк, Тамара, 1059, 172).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задрижу | задрижимо |
2 особа | задрижиш | задрижите |
3 особа | задрижить | задрижать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задрижав | задрижали |
Жіночий рід | задрижала | |
Середній рід | задрижало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задрижмо | |
2 особа | задриж | задрижте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задрижавши |