зазичати
ЗАЗИЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. 1. Позичати у кого-небудь, брати в борг. - А де ж ви тих грошей набрали? - Частину - з громадського кошту взяли, частину свої громадяни із свого достатку наскладали, а частину зазичили в сусід [сусідів] (Мирний, IV, 1955, 330).
2. Позичати кому-небудь, давати в борг. [Xранко:] Та тобі усяк такі гроші зазиче. І я, коли хоч, дам ті гроші... (Мирний, V, 1955, 169).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зазичаю | зазичаємо |
2 особа | зазичаєш | зазичаєте |
3 особа | зазичає | зазичають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зазичатиму | зазичатимемо |
2 особа | зазичатимеш | зазичатимете |
3 особа | зазичатиме | зазичатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зазичав | зазичали |
Жіночий рід | зазичала | |
Середній рід | зазичало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зазичаймо | |
2 особа | зазичай | зазичайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зазичаючи | |
Минулий час | зазичавши |