закандзюблюватися
ЗАКАНДЗЮБЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАКАНДЗЮБИТИСЯ, иться, док., розм. 1. Загинатися гачком, закарлючуватися. Так йому буде літ під сорок; ніс закандзюбився, довгенькі вуси, а очі карі (Стор., I, 1957, 181); Брун бігав по світлиці, сіпалося і заплющі валося пошкоджене в бою ліве око.. Довгий ніс закандзн бився (Хижняк, Д. Галицький, 1958. 441).
2. перен., на кого. Виявляти ознаки переходу у вищу соціальну групу. Пособляв [Оврам].. охочим до легкого золота шляхтичам, а чи багатшим козакам, які потрі ху закандзюблювались на шляхту (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 258); [Шклянка:] Коли на панів закандзюбились, то слід і панських звичаїв уживати (Кроп., III, 1959, 120).
3. безос., перен., на що. Виявляти перші ознаки початку чого-небудь. - От намлівся голодом, - невгавав Мамай. - Уже ж на вечір закандзюбилось! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 410).
@ На діло закандзюбилось, безос. - з'явилась можливість здійснення чого-небудь. Воно таки на діло закандзюбилось (Номис, 1864, № 10010).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закандзюблююся | закандзюблюємося |
2 особа | закандзюблюєшся | закандзюблюєтеся |
3 особа | закандзюблюється | закандзюблюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закандзюблюватимуся | закандзюблюватимемося |
2 особа | закандзюблюватимешся | закандзюблюватиметеся |
3 особа | закандзюблюватиметься | закандзюблюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закандзюблювався | закандзюблювалися |
Жіночий рід | закандзюблювалася | |
Середній рід | закандзюблювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закандзюблюймося | |
2 особа | закандзюблюйся | закандзюблюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закандзюблюючись | |
Минулий час | закандзюблювавшись |