заклопотати
ЗАКЛОПОТАТИ, очу, очеш, док., перех. Завдати багато клопоту, роботи кому-небудь. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, Вона ж мене заклопоче - я ж дівчина молода (Чуб., V, 1874, 535); Чіпці тепер не до того. Його заклопотали хатні клопоти (Мирний, І, 1949, 333).
Заклопотати голову кому, чию - стурбувати, позбавити спокою кого-небудь. Хто заклопотав його молоду голову? Хто уразив його гаряче серце?.. Нема кінця-краю таємним догадкам і ще таємнішим надіям! (Мирний, III, 1954, 190).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заклопочу | заклопочемо |
2 особа | заклопочеш | заклопочете |
3 особа | заклопоче | заклопочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заклопотав | заклопотали |
Жіночий рід | заклопотала | |
Середній рід | заклопотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заклопочімо | |
2 особа | заклопочи | заклопочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заклопотавши |