законодорадчий
ЗАКОНОДОРАДЧИЙ, а, е, іст. Який готує й обговорює законопроекти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | законодорадчий | законодорадча | законодорадче | законодорадчі |
Родовий | законодорадчого | законодорадчої | законодорадчого | законодорадчих |
Давальний | законодорадчому | законодорадчій | законодорадчому | законодорадчим |
Знахідний | законодорадчий, законодорадчого | законодорадчу | законодорадче | законодорадчі, законодорадчих |
Орудний | законодорадчим | законодорадчою | законодорадчим | законодорадчими |
Місцевий | на/у законодорадчому, законодорадчім | на/у законодорадчій | на/у законодорадчому, законодорадчім | на/у законодорадчих |