закордон
ЗАКОРДОН, у, ч., розм. Чужоземні, зарубіжні країни. - Промишляють [полковники-білогвардійці], хто як може! - Нібито й сіллю взялися з закордоном торгувати (Гончар, II, 1959, 77); У М. Дорохової він [Т. Г. Шевченко] зустрівся із своїм давнім знайомим по Петербургу поетом-сатириком П. Шумахером, який недавно повернувся з закордону (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 455); - Як почне було [дід Слива] співати італійських пісень... Навчився, як їздив із паном по закордонах... (Ю. Янов., II, 1954, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закордон | |
Родовий | закордону | |
Давальний | закордонові, закордону | |
Знахідний | закордон | |
Орудний | закордоном | |
Місцевий | на/у закордоні, закордону | |
Кличний | закордоне |