закошувати
ЗАКОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОСИТИ ошу, осиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що скошувати. - Тоді вільні степи були, - скільки хто закосив, те й твоє (Вишня, І, 1956, 34).
2. тільки док. Почати косити. У Трохименка, коли вуйко закошував нову ручку, зринуло дивне бажання пожартувати з ним (Кос., Новели, 1962, 118).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закошую | закошуємо |
2 особа | закошуєш | закошуєте |
3 особа | закошує | закошують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закошуватиму | закошуватимемо |
2 особа | закошуватимеш | закошуватимете |
3 особа | закошуватиме | закошуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закошував | закошували |
Жіночий рід | закошувала | |
Середній рід | закошувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закошуймо | |
2 особа | закошуй | закошуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закошуючи | |
Минулий час | закошувавши |