закрокувати
ЗАКРОКУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Почати швидко крокувати, ходити; заходити. Вона знову вперто закрокувала з кутка в куток (Донч., V, 1957, 241); Яцуненко закрокував по хаті. Він був схвильований (Збан., Переджнив'я, 1960, 169); // Піти, попрямувати куди- небудь. Він твердіше закрокував вулицею. Перетнувши Хрещатик, піднявся на Печерськ (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 134); Юджін.. міцніше насунув формений кашкет і закрокував по асфальту (Загреб., Європа 45, 1959, 105); Він повернувся й закрокував до своєї кімнати (Шовк., Інженери, 1948, 94).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закрокую | закрокуємо |
2 особа | закрокуєш | закрокуєте |
3 особа | закрокує | закрокують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закрокував | закрокували |
Жіночий рід | закрокувала | |
Середній рід | закрокувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закрокуймо | |
2 особа | закрокуй | закрокуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закрокувавши |