закріпачення
ЗАКРІПАЧЕННЯ, я, c., іст. Дія за знач. закріпачити. Розправившись з повстанцями, поміщики використали свою перемогу для дальшого закріпачення селян (Іст. СРСР, І, 1956, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закріпачення | закріпачення |
Родовий | закріпачення | закріпачень |
Давальний | закріпаченню | закріпаченням |
Знахідний | закріпачення | закріпачення |
Орудний | закріпаченням | закріпаченнями |
Місцевий | на/у закріпаченні | на/у закріпаченнях |
Кличний | закріпачення | закріпачення |