ЗАЛЮБКИ, присл. Охоче, із задоволенням. Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (Вас І, 1959, 175); Миколі подобались українські пісні, і він їх залюбки слухав... (Шер., Перші загони, 1939, 19); Ремо залюбки з'їв шматок сарни (Досв., Гюлле, 1961, 59).