замазура
ЗАМАЗУРА, и, ч. і ж., розм. Брудна, неохайна людина (звичайно про дітей). [Ганна:] Ну, ходімо де татка? Ах ти, замазура!.. (Крон., II, 1958, 38); З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: - Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався! По парканах, видно, лазив (Руд., Вітер.., 1958, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замазура | замазури |
Родовий | замазури | замазур |
Давальний | замазурі | замазурам |
Знахідний | замазуру | замазур |
Орудний | замазурою | замазурами |
Місцевий | на/у замазурі | на/у замазурах |
Кличний | замазуро | замазури |