замовклий
ЗАМОВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замовкнути. Де юрби, замовклі од величі слова, Де рокіт стривожених зал? (Бажан, Роки, 1957, 201); Вже біг [Богучар] поруч прапороносця до замовклих гармат (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); Жаль.. Вас, недоспівані мої, ви - чисті пісні замовклі (У. Кравч., Вибр., 1958, 36)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замовклий | замовкла | замовкле | замовклі |
Родовий | замовклого | замовклої | замовклого | замовклих |
Давальний | замовклому | замовклій | замовклому | замовклим |
Знахідний | замовклий, замовклого | замовклу | замовкле | замовклі, замовклих |
Орудний | замовклим | замовклою | замовклим | замовклими |
Місцевий | на/у замовклому, замовклім | на/у замовклій | на/у замовклому, замовклім | на/у замовклих |