заохочувальний
ЗАОХОЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Який викликає заохочення, признач. для заохочення (у 1 знач.). Переможцям і соцзмаганні бригад за підсумками роботи щомісяця вручають вимпели і заохочувальні премії (Ком. Укр., 4, .967, 74); //Який виражає заохочення. Коли Крутояр перелічував свої перші й невідкладні завдання, заохочу-альна усмішка з'явилася на губах Ковальова (Собко, Біле полум'я, 1952, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заохочувальний | заохочувальна | заохочувальне | заохочувальні |
Родовий | заохочувального | заохочувальної | заохочувального | заохочувальних |
Давальний | заохочувальному | заохочувальній | заохочувальному | заохочувальним |
Знахідний | заохочувальний, заохочувального | заохочувальну | заохочувальне | заохочувальні, заохочувальних |
Орудний | заохочувальним | заохочувальною | заохочувальним | заохочувальними |
Місцевий | на/у заохочувальному, заохочувальнім | на/у заохочувальній | на/у заохочувальному, заохочувальнім | на/у заохочувальних |