заочний
ЗАОЧНИЙ, а, е. 1. Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується. Заочне знайомство; // Який бере участь у чомусь, не будучи присутнім. Заочного купця пугами б'ють (Номис, 1864, .№ 10497).
2. Признач. для навчання без систематичного відвідування занять, пов'язаний з ним. Сашко атестат одержав з відзнакою, шофером став. Піде й далі вчитися десь на заочний відділ (Кучер, Трудна любов, 1960, 285); Як трошки обживуся, обов'язково візьмуся до заочної освіти (Ю. Янов., II, 1954, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заочний | заочна | заочне | заочні |
Родовий | заочного | заочної | заочного | заочних |
Давальний | заочному | заочній | заочному | заочним |
Знахідний | заочний, заочного | заочну | заочне | заочні, заочних |
Орудний | заочним | заочною | заочним | заочними |
Місцевий | на/у заочному, заочнім | на/у заочній | на/у заочному, заочнім | на/у заочних |