заочник
ЗАОЧНИК, а, ч. Той, хто заочно вчиться в навчальному закладі. Коли я повернувся з сесії заочників, районна учительська конференція вже закінчилась (Збан., Малин. дзвін, 1958, 9); Скориставшись з канікул, заочників розмістили в студентських гуртожитках (Дмит., Наречена, 1959, 246).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заочник | заочники |
Родовий | заочника | заочників |
Давальний | заочникові, заочнику | заочникам |
Знахідний | заочника | заочників |
Орудний | заочником | заочниками |
Місцевий | на/у заочнику, заочникові | на/у заочниках |
Кличний | заочнику | заочники |