запалений
ЗАПАЛЕНИЙ1, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до запалити1 1-4, 6. Запалена хата стала пригасати, і на подвір'ї зробилось темно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132); Спочатку десятки і сотні, потім тисячі і мільйони людей, запалених ідеалами комунізму, йшли на штурм старого світу (Програма КПРС, 1961, 3); Бер ураз визвірився на мене своїми великими, запаленими безсонням очима (Кол., На фронті.., 1959, 64).
2. у знач. прикм. Який запалився (у 4 знач.); засмаглий. Він глянув на той камінь, де вона стояла, і знов наче побачив.. те гарне, хоч і запалене на сонці, лице (Н.-Лев., II, 1956, 169).
3. прикм., діал. Завзятий, пристрасний. Як кождий гуцул, дід Максим за молодших літ був запалений стрілець (Фр., VIII, 1952, 277).
ЗАПАЛЕНИЙ2, а, е. 1. вет. Хворий на запал (див. запал3). 2. розм. Те саме, що загнаний 2. На мокрих запалених конях Тарас та Кирило наздогнали гусарів далеко вже за хуторами (Ле, Хмельницький, І, 1957, 342).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запалений | запалена | запалене | запалені |
Родовий | запаленого | запаленої | запаленого | запалених |
Давальний | запаленому | запаленій | запаленому | запаленим |
Знахідний | запалений, запаленого | запалену | запалене | запалені, запалених |
Орудний | запаленим | запаленою | запаленим | запаленими |
Місцевий | на/у запаленому, запаленім | на/у запаленій | на/у запаленому, запаленім | на/у запалених |