запальник
ЗАПАЛЬНИК, а, ч. 1. гірн. Робітник, який підпалює запали (див. запал1). Він був запальником, або, як його звали жартома, «богом динаміту й амоніту» (Собко, Нам спокій.., 1959, 93).
2. техн. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини. Задорожний першим скинув свою ношу. Тол, запальники, бікфордів шнур (Петльов., Хотинці, 1949, 23); Кілька спеціальних комісій підривників, військових саперів доскіпувалися серед будівельників, ..скільки закладено вибухівки, які і хто ставив запальники (Ле, Міжгір'я, 1953, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запальник | запальники |
Родовий | запальника | запальників |
Давальний | запальникові, запальнику | запальникам |
Знахідний | запальника | запальників |
Орудний | запальником | запальниками |
Місцевий | на/у запальнику, запальникові | на/у запальниках |
Кличний | запальнику | запальники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запальник | запальники |
Родовий | запальника | запальників |
Давальний | запальникові, запальнику | запальникам |
Знахідний | запальник | запальники |
Орудний | запальником | запальниками |
Місцевий | на/у запальнику | на/у запальниках |
Кличний | запальнику | запальники |