запаморочувати
ЗАПАМОРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПАМОРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Позбавляти кого-небудь можливості ясно сприймати дійсність, розуміти, мислити. Під час перегляду кольорових фільмів я неодноразово помічав, що відсутність єдиного колориту в пейзажах, які йдуть один за одним, майже запаморочує, чого, безумовно, не буває в чорно-білому кіно (Довж., III, 1960, 135); Клопоти так запаморочили Гордія, що не було часу ні подумати, ні передихнути (Коп., Сон. ранок, 1951, 46); Ревнощі були настільки сильними, що запаморочили Віру одразу. Забула вона в цю хвилину про своє вирішення коритися чоловікові й мовчати (Шиян, Баланда, 1957, 188); // Затьмарювати свідомість, одурманювати, п'янити. Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати (Март., Вибр., 1954, 313).
@ Запаморочити голову кому: а) викликати хворобливий стан, коли втрачається почуття рівноваги і все навколишнє ніби хитається. - Сонце пече мене здорово, Запаморочило голову... (Нех., Казки.., 1958, 52); б) позбавити здатності правильного розуміння, оцінки дійсності. - Що з тобою сталося, Тетяно? Ні, бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (Добр., Тече річка.., 1961, 104); Синові успіхи запаморочили голову Лукерці Василівні (Сенч., Опов., 1959, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запаморочую | запаморочуємо |
2 особа | запаморочуєш | запаморочуєте |
3 особа | запаморочує | запаморочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запаморочуватиму | запаморочуватимемо |
2 особа | запаморочуватимеш | запаморочуватимете |
3 особа | запаморочуватиме | запаморочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запаморочував | запаморочували |
Жіночий рід | запаморочувала | |
Середній рід | запаморочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запаморочуймо | |
2 особа | запаморочуй | запаморочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запаморочуючи | |
Минулий час | запаморочувавши |