запечалений
ЗАПЕЧАЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до запечалити. Під'їхавши, верхівці поздоровкались, загомоніли до запечаленого чимось чоловіка (Гончар, II, 1959, 385).
2. у знач. прикм. Який запечалився, сумний. Діти стоять запечалені, мовчазні. «Робити, щось діяти треба!» - аж пече в маленьких голівках і з болем відлунюється в серденьках дитячих (Воронько, Казка.., 1957, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запечалений | запечалена | запечалене | запечалені |
Родовий | запечаленого | запечаленої | запечаленого | запечалених |
Давальний | запечаленому | запечаленій | запечаленому | запечаленим |
Знахідний | запечалений, запечаленого | запечалену | запечалене | запечалені, запечалених |
Орудний | запечаленим | запечаленою | запечаленим | запечаленими |
Місцевий | на/у запечаленому, запечаленім | на/у запечаленій | на/у запечаленому, запечаленім | на/у запечалених |